Вража́ти о́ко (о́чі) — дивувати незвичайним виглядом, ситуацією.
Вража́ти в са́ме се́рце — завдавати душевного болю.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
вражати — див. уражати … Словник синонімів української мови
вражати — 1 дієслово недоконаного виду дивувати вражати 2 дієслово недоконаного виду ранити, убивати; порушувати життєдіяльність про хвороби … Орфографічний словник української мови
вражати — жу, зиш, Ол. Встромлювати, запхати. Вразив руку до кышені … Словник лемківскої говірки
разити — ражу/, рази/ш, недок., перех. 1) Робити рани зброєю, убивати, знищувати (ворога). || перен. Непримиренно ставлячись до кого , чого небудь, нещадно викривати, піддавати гострій критиці. 2) діал. Вражати, (див. вражати I). 3) діал. Уражати,… … Український тлумачний словник
уражати — I = вражати, уразити, вразити 1) (викликати якесь надзвичайно сильне почуття, враження), приголомшувати, приголомшити, потрясати, потрясти, осліплювати, осліпляти, осліпити, у[в]даряти, у[в]дарити, ошелешувати, ошелешити 2) (завдавати душевного… … Словник синонімів української мови
Осмомыслъ — прозвище Ярослава Владимировича Галицкого тестя Игоря Святославича Новгород Северского (1): Галичкы Осмомыслѣ Ярославе! высоко сѣдиши на своемъ златокованнѣмъ столѣ. 30. Ср. Ф. И. Буслаев (Историческая христоматия... М., 1861, стлб. 609):… … Словарь-справочник "Слово о полку Игореве"
блищати — щу/, щи/ш, недок. 1) чим і без додатка. Світитися яскравим світлом; сяяти. || Давати блиск, бути блискучим. || Вирізнятися білизною, блиском (про очі, зуби, тіло); біліти; лисніти. 2) перен. Вражати зовнішнім блиском, пишністю … Український тлумачний словник
в'їдливий — (уї/дливий), а, е. 1) Те саме, що настирливий 1); причепливий. || Дошкульний, невідв язний (про комах). || Який набридає, дратує (про однотонне безперервне звучання). 2) Який любить вражати, ображати когось. В їдливий критик. || Ущипливий, їдкий … Український тлумачний словник
вражання — (уража/ння), я, с. Дія за знач. вражати (уража/ти) … Український тлумачний словник
вражаючий — (уража/ючий), а, е. Який уражає (див. вражати I 1)); разючий … Український тлумачний словник
